3.3. Класифікація та кодування об’єктів виробництва (ОВ)

       Вибір способу класифікації визначається задачею, яку необхідно вирішувати за її допомогою. У даному випадку такою задачею є опис об’єктів виробництва обмеженим складом ознак, причому цей опис повинен бути таким, щоб він дозволив зробити розбиття множини деталей на групи, для яких при визначеній операції більшість деталей будуть технологічно однаковими.

    Серед існуючих у даний час способів класифікації найбільш широкого використання для техніко-економічної інформації одержали ієрархічний та фасетний способи.

     Ієрархічний спосіб ґрунтується на розбитті класифікованої множини на класифікаційні групи, між якими встановлене відношення підпорядкування. В результаті вихідна множина об’єктів класифікації поділяється за деякою обраною ознакою (основою поділу) на великі групи ДО₁, ДО₂, …, К_n. Потім кожна з цих груп, відповідно до виділеної основи поділу, розбивається на ряд наступних груп:

ДО₁ = {K_1i}; i = 1, I;
ДО₂ = {K_2j}; j = 1, J;
............................
К_n = {K_nm}; n = 1, N; m = 1, M,

як, у свою чергу, розпадаються на більш дрібні, поступово конкретизуючи об’єкт класифікації (рис. 3.3).

Рис.3.3. Ієрархічний спосіб класифікації

    Однак тверда фіксація ознак (основ поділу) і заздалегідь установлений порядок їхнього проходження не допускають включення нових класифікаційних угруповань і здійснення інформаційного пошуку по будь-якому сполученню ознак. Фасетний спосіб (рис.3.4) - ґрунтується на розбивці, класифікуючи множини на незалежні класифікаційні угруповання. Ці угруповання утворяться шляхом комбінацій значень, узятих з відповідних фасетів:

Ф₁ (П₁₁, П₁₂, …, П_1n), …, Ф_n (П_n1, П_n2, …, П_nm),

послідовність розташування яких при утворенні класифікації іншого угруповання задається фасетної формулою:

ДO = (Ф₁, Ф₂, …, Ф_n),

що встановлюється в кожному конкретному випадку, в залежності від характеру розв’язуваних задач і алгоритму обробки інформації.

Д1 = <Тіла обертання до 100 мм, що мають покриття>

Д2 = <Тіла обертання більше 250 мм, що не мають покриття>

Рис. 3.4. Приклад фасетного способу класифікації

    Такий спосіб класифікації забезпечує гнучкість структури побудованої на його основі системи класифікації, тому що зміни на інші. Крім того, він дозволяє не тільки утворювати нові класифікаційні угруповання з наявних фасетів, але і включати нові і виключати старі фасети, а також здійснювати інформаційний пошук по будь-якому сполученню фасетів, що визначає добру пристосованість до машинної обробки інформації і можливість автоматизованого її кодування.

    Для кодування об’єктів доцільно використовувати систему кодування рівнобіжного типу, що звичайно застосовується при фасетному способі класифікації і добре пристосована для машинної обробки.

    Ця система характеризується незалежним кодуванням ознак і дозволяє по кожному коду легко ідентифікувати ознаки об’єкта. І навпаки, будь-який об’єкт може бути описаний набором ознак, узятих послідовно з кожного фасета.

    Розглянемо процес кодування об’єктів за допомогою даної системи. Так будь-який об’єкт о_i Є О може бути охарактеризований сукупністю ознак:

O_i = {S_1i, S_ji, …, S_ni}, де

S_ji - j-й ознака I-го об’єкта, кожний з який може бути представлений двома частинами:
P_j - найменування ознаки
П_jl - його l-е значення

    У процесі кодування використовуються класифікатори, отримані на основі фасетного способу класифікації, у яких кожній підмножині, отриманій в процесі розподілу по відповідній класифікаційній ознаці (значення ознаки), привласнений визначений код (рис.3.5).

Рис.3.5. Призначення кодів класифікаційним ознакам

    Таким чином, класифікатори фіксують дві множини: множина значень Пn ознаки P_n і множина відповідних їм кодів:

K_n = {k_nm}, m = 1, M.

    Кожному m-му значенню П_nm ознаки P_n відповідає один і тільки один код k_nm, тобто має місце взаємно однозначне відображення:

    Отже, ці класифікатори виражають прямий добуток

W_n = П_n·K_n, тобто множину пар:

W_n = {<П_n1, k_n1>, <П_n2, k_n2>, …, <П_nm, k_nm>}.

    Тоді процес кодування об’єктів полягає в заміні значення ознаки П_nm на кодове позначення knm відповідно до класифікатора.

    Структура коду (порядок розташування знаків у кодовому позначенні) може бути представлена у вигляді виразу, що відповідає фасетній формулі.