6.2. Проектування позасистемного ІЗ ГІС

    Позасистемне ІЗ ГІС є тим елементом, за допомогою якого здійснюється інформаційне поєднання ГІС, як на вході, так і на виході, з різними системами організаційного управління. Тому, при його проектуванні, аналізуючи виробничу документацію за способом отримання, доцільно орієнтуватися на типову схему обміну інформацією між підсистемами ГІС, що дозволяє визначити номенклатуру необхідних документів.

    Класифікація документів за стабільністю реквізитів дозволяє виділити постійну (або нормативно-довідкову) та оперативну документації.

    До нормативно-довідкової документації відносяться нормативи, що використовуються в процесі функціонування підсистем ГІС, довідники, класифікатори, кодифікатори тощо. Обсяг цієї документації визначається номенклатурою та складом виробів, що випускаються конкретною ГІС, і коливається від 45 % до 65 % обсягу всієї документації в ГІС.

    До оперативної документації відносяться всі види документів, які відображають оперативні плани і результати процесу створення виробу (дослідження, проектування, підготовка виробництва, виробництво, контроль, управління).

    Нормативні, методичні та інструктивні матеріали, які повинні використовуватись при проектуванні ІЗ ГІС, можна поділити на дві групи:

    1. Матеріали, що забезпечують створення і ведення систем класифікації та кодування, нормативно-довідкової та оперативної документації;

    2. Матеріали, що визначають склад і зміст робіт при проектуванні позасистемного ІЗ ГІС.

    Система класифікації та кодування, що використовується при побудові ІЗ ГІС, завдяки якій досягається компактність подання інформації, можливість співставлення та ув’язка різних показників та їх груп, повинна забезпечувати:

    — можливість впорядкування за ієрархічним принципом всіх об’єктів класифікації;
    — присвоєння об’єкту класифікації визначеного шифру, що відображає його входження в конкретний клас об’єктів;
    — повноту кодування, тобто містити всі показники, необхідні для рішення задач підсистемами ГІС;
    — гнучкість класифікації, тобто забезпечувати можливість розширення множини об’єктів, що класифікуються, без порушення прийнятої системи кодування.

    Розробку такої системи класифікації доцільно здійснювати в наступній послідовності:

1. Визначити повний перелік всіх класифікаторів інформації, необхідних для виконання всіх функцій ГІС.
2. Встановити чіткі границі застосування кожного класифікатора і повний перелік об’єктів, що підлягають класифікації.
3. Визначити ознаки класифікації для розбиття об’єктів на класи, підкласи, групи тощо.
4. Систематизація об’єктів в середині кожної множини, що класифікується.
5. Вибір системи кодування із врахуванням специфіки підсистем ГІС.
6. Кодування об’єктів.
7. Перевірка раціональності системи кодування (з позиції зручності пошуку інформації, її розуміння тощо).
8. Розробка системи внесення змін і доповнень.
9. Розробка інструктивних і методичних матеріалів для користувачів системи класифікації та кодування, прийнятої в ГІС.